Життя неповторне, а тому і прекрасне...

Понеси мене вітре високо в небо
Хай побачать зорі мій стрімкий політ,
Я хочу злетіти соколом вільним,
Я хочу втекти від смутку і бід!

Хай сонце гаряче зігріває щоднини
І поїть натхненням щомиті мене,
Бо більше не хочу в буденності жити
Чекати до поки життя промайне.

Просторе небо нехай обійме,
А спів солов'я колисковою стане,
Серце Христове буде домом моїм,
Тоді і душа з тривоги повстане.

А якщо ж доведеться зненацька впасти,
То дай Боже друзів вірних мені,
Таких, щоб підтримали у негоді,
Бо не зможу жити я на самоті!

Адже кожен крок, як на «мінному полі»,
Куди не станеш, там емоцій взрив
Здається, що краще ніколи не буде
Весь світ поглинає біль й агресив.

А хотілося б жити так як у раю,
Добро і радість щоденно творити
В здоров'ї щасті і в теплі
Коханим бути і людей любити

Та на землі раю немає,
І радість і смуток- це все дочасне
Тож треба зрозуміти істину одну -
Життя неповторне, а тому і прекрасне!

2 коментарі

Ярослава Шеремета
чуттєво і емоційно=) добре, що ти зареєструвалась, таке не можна ховати в собі=))
Марія Тимошина
Щиро дякую, мені дуже приємно:-)
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте